економ≥чних теор≥й
†
†††††††††††††††††††††††††††††††††† ††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† учеренко ¬.–.
†††††† ™
сфера знань ≥ життЇвого досв≥ду, в ¤ких, здаЇтьс¤, розум≥Їтьс¤ кожний. р≥м пол≥тики
≥ медицини до них в≥дноситьс¤ також економ≥ка. ≤ це не випадково. ≈коном≥ка Ц
наука емп≥рична ≥ повТ¤зана безпосередньо з практикою. ≈коном≥ка вивчаЇ не
т≥льки сам процес створенн¤ багатства, але й природу ≥ закони розвитку
сусп≥льних в≥дносин, що йому спри¤ють. ¬ повс¤кденному житт≥ ми пост≥йно
стикуЇмос¤† з проблемами, котр≥ мають дл¤
нас значенн¤. „и треба в≥дкривати власну справу? „и збережутьс¤† в банку накопиченн≥ нами грош≥? „и потр≥бно
купувати акц≥њ? ” нас пост≥йно виникаЇ питанн¤: що буде з нами завтра, через
день, р≥к ≥ т.≥. ѕод≥бн≥ знанн¤ дозвол¤ють нам планувати майбутнЇ, а, отже,
бути впевненими в ньому. Ќаш≥ знанн¤†
звичайно спираютьс¤ на спостереженн¤, факти, анал≥з под≥й та чинник≥в,
що њх визначають, врахуванн¤† минулоњ
реальност≥, давн≥х проблем. ћи завжди†
прагнемо економ≥њ, ¤ку Ѕ. оваль сприймаЇ ¤к мистецтво створенн¤ мудрих
резерв≥в на майбутнЇ./6 /. як це робитьс¤†
нам по¤снюЇ економ≥ка. ѕроте, ¤кщо економ≥¤ ≥снувала завжди, з час≥в
перв≥сноњ людини, то економ≥ц≥ ледве виповнилось три стол≥тт¤. √оловне
призначенн¤ економ≥ки пол¤гаЇ в спри¤нн≥ створенню багатства ≥ задоволенн¤
потреб людини. ≈коном≥чна наука маЇ визначати, ¤к найефективн≥ше треба
використовувати обмежен≥ ресурси Ц природ≥ запаси, кап≥тали, трудов≥ резерви,
час. “ому вона охоплюЇ наб≥р акс≥ом ≥ правил, ¤к≥ принадн≥ дл¤ проведенн¤
анал≥зу в будь-¤ких конкретних умовах. « огл¤ду на це, в вузькому сенс≥, вона
не може бути нац≥ональною. Ќа жаль таке розум≥нн¤ економ≥ки дом≥нуЇ до цього
часу. ѕроте економ≥чна наука на в≥дм≥ну в≥д точних та природничих галузей знань
маЇ справу не з окремими субТЇктами, а з сусп≥льством взагал≥, ¤кому† притаманн≥ своњ нац≥ональн≥ особливост≥,
традиц≥њ, ментал≥тет, пол≥тичн≥ ≥нститути. “ому важел≥ економ≥чного впливу на
сусп≥льство та ≥нструменти господарськоњ д≥¤льност≥ повинн≥ бути
нац≥ональними.†
†††† ƒжерела
економ≥чноњ науки можна знайти в пап≥русах древнього ™гипту, в
древньо≥нд≥йському трактат≥ Ђјртхашастр≥ї, законах цар¤ ’амурап≥. ÷≥кав≥ факти
та економ≥чн≥ запов≥д≥ привод¤тьс¤ в Ѕ≥бл≥њ, Ї в≥домост≥ про економ≥ку в низ≥
¬елеса. “еоретичне осмисленн¤ економ≥ки свого часу Ї в творах јристотел¤,
ѕлатона, ¬аррона, ѕ≥фагора, сенофонта та ≥нших†
мислител≥в древност≥. ”с≥ ц≥ джерела постають передус≥м† св≥доцтвами господарського побуту наших
предк≥в, але не узагальненн¤м економ≥чноњ думки того часу. —аме пон¤тт¤
Ђеконом≥¤ї виникло завд¤ки однойменноњ прац≥ сенофонта, де в форм≥ д≥алогу
розгл¤дались найб≥льш важлив≥ правила господарськоњ д≥¤льност≥ в домашньому
господарств≥ та† землеробств≥. ¬ласне
таке тлумаченн¤ цього терм≥ну збер≥галось на прот¤з≥ багатьох стол≥ть.
≈коном≥чна наука, ¤к особлива галузь†
людських† знань, сформувалась
спочатку ¤к пол≥тична економ≥¤, а сам цей терм≥н вперше застосував јнтуан де
ћонкретТЇн, розум≥ючи п≥д ним зведенн¤ правил господарськоњ д≥¤льност≥.
††††† ѕершим
напр¤мом в ≥стор≥њ економ≥чноњ думки став меркантил≥зм, що вивчав процес обм≥ну
багатства на багатство, джерело котрого теоретики знаходили в сфер≥ об≥гу,
торг≥вл≥.
ќснову багатства, зг≥дно ц≥Їњ теор≥њ, складали
грош≥, а головним важелем њх зб≥льшенн¤ були
ц≥ни, що покривали витрати на виробництво та
приносили прибуток. —аме в надрах цього вченн¤ виникла ≥де¤ створенн¤ кредитноњ
системи, а њњ родоначальник ƒжон Ћо став одночасно ≥ батьком випливаючоњ ≥з нењ
≥нфл¤ц≥њ. ћеркантил≥сти були п≥онерами нормативноњ економ≥ки: т≥льки детальне
кер≥вництво з боку ур¤ду, на њх погл¤д, в змоз≥ забезпечити лад в господарськ≥й
сфер≥. ¬они вбачали в державному кер≥вництв≥ зас≥б, що† здатний забезпечити соц≥альну справедлив≥сть.†
††††† јкцент
на виробництво зробили ф≥з≥ократи, ¤к≥ вважали джерелом† багатства с≥льське господарство. ѓм першим
належить ≥де¤ в≥льноњ торг≥вл≥ та невтручанн¤ держави в економ≥ку.
‘. ене вперше обірунтував природн≥ чинники
збалансованост≥ в народному господарств≥, а
його економ≥чн≥ таблиц≥† насправд≥ стали теоретичною передумовою
розробок ¬.ЋЇонтТЇва з м≥жгалузевого балансу. ѕрац¤ ј.—м≥та Ђƒосл≥дженн¤ про
природу та причини багатства народуї заклала основи класичноњ школи в економ≥ц≥.
–уш≥йною силою економ≥чного розвитку сусп≥льства† ј.—м≥т вважав приватний ≥нтерес, котрий
реал≥зуЇтьс¤ через взаЇмод≥ю з ≥ншими субТЇктами економ≥чноњ д≥¤льност≥.
«б≥льшенн¤ багатства сусп≥льства, таким чином, можливе лише через актив≥зац≥ю
≥ндив≥дуальноњ д≥¤льност≥ та приватного ≥нтересу в умовах в≥льноњ конкуренц≥њ.
—аме вона дозвол¤Ї в≥льне пересуванн¤ ресурс≥в сусп≥льства, а це створюЇ умови
дл¤ њх найб≥льш ефективного застосуванн¤. ƒжерело† багатств приб≥чники цього напр¤му в
економ≥чн≥й теор≥њ, на в≥дм≥ну в≥д ф≥з≥ократ≥в, вбачали не т≥льки в с≥льському
господарств≥, але ≥ в промисловост≥. ќдн≥Їю ≥з головних ≥дей приб≥чник≥в ц≥Їњ
теор≥њ була думка про те, що економ≥ка буде функц≥онувати ефективн≥ше, ¤кщо
виключити њњ регулюванн¤ з боку держави. ¬ той же час держава за њх м≥ркуванн¤м
повинна виконувати своњ традиц≥йн≥ функц≥њ, маючи на уваз≥ те, що ≥снують
сфери, ¤к≥ недос¤жн≥ дл¤ ринкового механ≥зму. ÷е насамперед стосуЇтьс¤ так
званих сусп≥льних продукт≥в, тобто товар≥в ≥ послуг, ¤к≥ споживаютьс¤
колективно: нац≥ональна оборона, осв≥та, охорона здоровТ¤ ≥ т.≥. “ак≥ погл¤ди
мали п≥д собою юридичн≥ п≥дстави. ¬ той час†
руш≥йною силою соц≥ального прогресу були ринок ≥ свобода вибору. ¬
економ≥чному розум≥нн≥† свобода† передбачаЇ дв≥ складов≥: захищене законом
право приватноњ власност≥ ≥ самост≥йн≥сть в прийн¤тт≥ р≥шень. ¬ 18-19 стор≥чч¤х
економ≥чна роль держави пол¤гала, перед ус≥м, в охоронн≥ цих первинних прав. «
другоњ половини 19 стор≥чч¤† нац≥ональне
виробництво значно виросло. Ѕурхливого розвитку набув науково-техн≥чний прогрес
,зТ¤вились нов≥ галуз≥, що спонукало поглибленн¤ сусп≥льного под≥лу прац≥.
††††††
—уттЇвий внесок в розвиток економ≥чноњ теор≥њ внесли марксисти, головне
дос¤гненн¤ ¤ких† пол¤гало в розробц≥
вченн¤ про соц≥ально-економ≥чн≥ формац≥њ, причини њх† зм≥ни,
класову боротьбу, що було безпосередньою вказ≥вкою
на булижник ¤к знар¤дд¤ самозахисту пролетар≥ату Ц головноњ д≥ючоњ особи, на њх
думку, ≥сторичного процесу. .ћаркс розробив вченн¤ про додаткову варт≥сть та
незаперечн≥сть загибел≥ кап≥тал≥зму. ѕроте, ≥сторичний досв≥д† засв≥дчив, що теор≥¤ трудовоњ вартост≥, ¤ку
.ћаркс запозичив в ƒ.–≥кардо, не п≥дтвердила свою практичну† ц≥нн≥сть, а закон вартост≥ в ц≥лому ви¤вивс¤
штучним ≥нструментом† абстрактного
анал≥зу економ≥чних ¤вищ. Ќа думку ….Ўумпетера, ц¤ теор≥¤ померла† ≥†
похована назавжди. ≤ д≥йсно, закон вартост≥ на практиц≥ н≥коли не
використовувавс¤, принаймн≥ через те, що п≥драхувати њњ ,тобто варт≥сть,
техн≥чно неможливо. ƒосв≥д дов≥в, що в основ≥ ц≥ни лежать не витрати† прац≥, а сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ,
а також корисн≥сть товару, що не враховуЇ закон вартост≥ .ћаркса. ≤нша
теор≥¤† .ћаркса† -†
розширеного в≥дтворенн¤ - по своњй сутност≥ Ї абсурдною. ѓњ схеми обм≥ну
побудован≥ на умовних прикладах, на цифрах, ¤к≥ на думку московського фах≥вц¤
¬.ћ.ѕисарЇва, були висмоктан≥ ≥з паль-ц¤./16/.÷¤ теор≥¤ епохи парових машин
можливо дл¤ самого .ћаркса н≥¤кого ≥дейного значенн¤ не мала, але п≥д впливом
в≥рного марксиста ¬.≤.Ћен≥на, ¤кий до того ж њњ УвдосконаливФ в той же зас≥б, в
рад¤нськ≥ часи стала б≥бл≥йною ≥стиною ≥ н≥коли не п≥дл¤гала сумн≥ву. ѕо-перше,
це було практично неможливо через канон≥чн≥сть марксизму, а, по-друге,
в≥дсутн≥сть† обТЇктивноњ ≥нформац≥њ про
стан рад¤нськоњ економ≥ки† робила
неможливим критичний анал≥з цього вченн¤. —аме ц¤ антилюдська теор≥¤ призвела
до г≥пертрофованого розвитку рад¤нськоњ економ≥ки з сп≥вв≥дношенн¤м в
сусп≥льному продукт≥ м≥ж засобами виробництва ≥ предметами споживанн¤†† 80:20, ≥ ¤ку†
в≥домий в 80-≥ роки†
економ≥ст† ¬.—елюн≥н† називав самоњдською. ¬она була† м≥л≥таристською теор≥Їю м≥л≥таризованоњ
економ≥ки м≥л≥таристськоњ держави. ѕрот¤гом ’’ стор≥чч¤ вона мандрувала ¤к
примара по ™вроп≥, здеб≥льшого по —х≥дн≥й, ≥ Ц результат, ¤к кажуть, на лице:
зубож≥нн¤ населенн¤ майже на 1/6 частин≥ земноњ кул≥. ¬она стала головним
чинником розвалу соц≥ал≥стичного табору через його неефективн≥сть та краху
рад¤нськоњ ≥мпер≥њ за т≥Їю ж ознакою. Ќасл≥дки њњ впливу† до цього часу в≥дчувають ус≥ без вин¤тку
держави, що будували своњ господарськ≥ системи на њњ засадах.. «розум≥ло, щоб
впровадити в житт¤† цю теор≥ю повинен
бути в≥дпов≥дний механ≥зм њњ реал≥зац≥њ. ≤ в≥н був знайдений в вигл¤д≥
славнозв≥сноњ адм≥н≥стративно-командноњ господарськоњ системи управл≥нн¤ на
основ≥ сусп≥льноњ форми власност≥. Ќа жаль, њњ помилково називали плановою,
проте м≥ж ними н≥чого сп≥льного немаЇ. ¬≥домо, що в≥дтворювальний процес Ц це
пост≥йно поновлюване† виробництво в
посл≥довност≥ його фаз: виробництво Ц розпод≥л Ц обм≥н Ц споживанн¤ .¬ адм≥н≥стративно-командн≥й
систем≥ господарюванн¤ зроблений в сфер≥ виробництва продукт надходить до
споживача через заплутану систему розпод≥лу. ¬иробник не мав можливост≥
розпор¤джатис¤† створеним продуктом, тому
що фаза обм≥ну в≥д≥гравала п≥дпор¤дковану роль, а грош≥ не мали великого
значенн¤. –инковий механ≥зм висуваЇ на перше м≥сце фазу обм≥ну, а фаза
розпод≥лу займаЇ п≥длегле м≥сце. «а грош≥ на в≥льному ринку можна† придбати будь-¤кий товар, тобто фази обм≥ну ≥
розпод≥лу поЇднуютьс¤. Ќа противагу адм≥н≥стративно-командн≥й систем≥ ознаки
ринковоњ економ≥ки ви¤вл¤ютьс¤ через в≥дпов≥дний њй господарський механ≥зм,
¤кий в д≥йсност≥ Ї засобом в≥дображенн¤ в≥дносин власност≥. ¬ свою чергу
ринковий господарський механ≥зм Ц це апарат впливу на економ≥чн≥ процеси через
ринков≥ важел≥ Ц варт≥сн≥ категор≥њ,† ¤к≥
конкретизуютьс¤ в в≥дпов≥дних формах регулюванн¤ виробництва. ќстанн≥
визначають орган≥зац≥йну структуру господарського механ≥зму, проте, сам≥ по
соб≥ вони не Ї його елементами, а лише утворюють своЇр≥дну оболонку ≥
характеризують його зм≥ст. ¬они в≥дбивають р≥зноман≥тн≥ сторони управл≥нськоњ
д≥¤льност≥, п≥дпор¤дковуючись внутр≥шн≥м законом≥рност¤м у залежност≥ в≥д
прийн¤тоњ економ≥чноњ ≥деолог≥њ. –инок†
¤к сукупн≥сть товарно-грошових в≥дносин, - це своЇр≥дне обертанн¤
чинник≥в виробництва ≥ його результат≥в. як≥сть цього обертанн¤ залежить в≥д
механ≥зму його зд≥йсненн¤. ¬исокорозвинений ринок неможливий без планового
управл≥нн¤ розвитком ¤к окремих його елемент≥в, так ≥ ринковоњ економ≥ки в
ц≥лому. ѕлануванн¤ економ≥ки Ц велике дос¤гненн¤ людства, але ним треба вм≥ти
користуватис¤ та вживати там ≥ тод≥, де ≥ коли це доречно. Ќа думку
американського економ≥ста ¬.ЋеонтьЇва в –ад¤нському —оюз≥ планового розвитку
економ≥ки н≥коли не було, немаЇ його в ”крањн≥ ≥ тепер. ћайже ус≥† економ≥чно розвинут≥ держави у своњй практиц≥
застосовують перспективне макроеконом≥чне плануванн¤ в р≥зних його формах. Ќа
жаль народне господарство ”крањни до цього часу управл¤Їтьс¤ в оперативному
режим≥ без ¤сно окреслених перспектив. Ќав≥ть окреме п≥дприЇмство не може ефективно
розвиватись т≥льки на основ≥ оперативного керуванн¤. ¬ економ≥ц≥ окремоњ
держави повинно бути ¤сно визначено†
майбутнЇ в перспективному план≥, особливо в перех≥дний пер≥од.
†††††
ѕоступово† нац≥ональн≥
господарства перетворились в складн≥†
взаЇмозалежн≥ економ≥чн≥ системи, з ¤ких сформувалось св≥тове
господарство. …ому притаманн≥ пер≥одично повторюванн≥ кризи, хрон≥чне
безроб≥тт¤, ≥нфл¤ц≥њ та ч≥тко окреслен≥ цикли. ¬ д≥лов≥й практиц≥ актуальними
стають проблеми, ¤к≥ не вир≥шуютьс¤ традиц≥йними засобами це -† загальна р≥вновага, сукупний попит, грошовий
об≥г. ¬елика† економ≥чна система це не
т≥льки велика к≥льк≥сть п≥дсистем Ц галузей, ф≥рм, комплекс≥в, але ≥ нова
¤к≥сть. —аме через це важливе значенн¤ дл¤ розвитку економ≥чних теор≥й мало
вченн¤ ∆.-Ѕ.—е¤ про фактори виробництва при обірунтуванн≥ динам≥ки економ≥ки на
перспективу. ÷≥ ≥дењ отримали своЇ продовженн¤
в роботах „. обба, ѕ.ƒугласа, я.“≥нбергема,
–.—олоу та ≥нших ≥ стало джерелом найб≥льш
авторитетних сучасних економ≥чних концепц≥й.
†††††
Ќайвидатн≥шим вченн¤м ’’ стор≥чч¤ стало кейнс≥анство. ƒ. ейнс дов≥в
можлив≥сть дос¤гненн¤ р≥вноваги в економ≥ц≥ при недостатн≥й зайн¤тост≥. Ќа його
думку дл¤ поверненн¤† до повноњ
зайн¤тост≥ необх≥дне державне втручанн¤ в економ≥ку головним чином через
грошову та ф≥скальну пол≥тику. ƒ. ейнс вважав, що попит Ц визначальний момент
розвитку ринковоњ економ≥ки. ¬≥н обірунтував необх≥дн≥сть коригуванн¤
взаЇмозвТ¤зк≥в ринкового механ≥зму за допомогою державного макрорегулюванн¤. Ќа
необх≥дн≥сть активноњ економ≥чноњ пол≥тики держави ,¤к важливого моменту
усп≥шного розвитку економ≥ки, звертав увагу ‘.Ћ≥ст. ÷ю тезу в значно поновлен≥й
форм≥ розвивав ƒ. ейнс. ¬≥н та його посл≥довники доводили, що забезпеченн¤
найб≥льш важливих народногосподарських результат≥в Ц реального ≥ ном≥нального
сусп≥льного продукту, сусп≥льного споживанн¤, ≥нвестиц≥й, експорту, ≥мпорту,
можливо не т≥льки впливом саморегулюючих сил ринку, але перед ус≥м† державним втручанн¤м в господарський
кругооб≥г. Ќа його думку без державного впливу на макроеконом≥ку ринковий
механ≥зм не здатний забезпечити ефективний розпод≥л сусп≥льного продукту ≥
розвиток виробничих сил. ќсновою кейнс≥анського поступу Ї стратег≥¤
антицикл≥чного глобального† управл≥нн¤
попитом. Ќеокейнс≥анц≥ вважають, що цикл≥чн≥†
господарськ≥ коливанн¤ та ≥нфл¤ц≥¤†
спричин¤ютьс¤ зм≥нами в сукупних видатках ≥ пропозиц≥њ грошей. ¬они
виступають за активну стаб≥л≥зац≥йну пол≥тику з переважним використанн¤м
бюджетного та податкового регулюванн¤.
Ќа главную†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††
E - mail