–ј’ ≈ ќЌќћ≤„Ќ»’ “≈ќ–≤… †(продовженн¤)
†††† ≤ншою теор≥Їю, за допомогою ¤коњ була
зроблена спроба на основ≥ грошовоњ системи довести стаб≥льн≥сть повноњ
зайн¤тост≥, став монетаризм. ¬ в≥дпов≥дност≥ з ним порушенн¤ економ≥чноњ
стаб≥льност≥ стало насл≥дком кейнс≥анського втручанн¤ в економ≥чний цикл. √рошов≥
та ф≥скальн≥ державн≥ заходи при правильному њх застосуванн≥ повинн≥ забезпечити
протицикл≥чний вплив. ћонетаристи†
вважають, що держава може керувати економ≥чним розвитком, але т≥льки в
в≥дносно вузьк≥й сфер≥, головним чином управл¤ючи грошовим об≥гом. Ќа противагу
кейнс≥анц¤м монетаристи визначають головним важелем впливу на динам≥ку ц≥н ≥
виробництва к≥льк≥сть грошей, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в об≥гу. Ѕюджетн≥ та податков≥ важел≥
грають при цьому другор¤дну роль. ћонетаристи†
ведуть св≥й родов≥д в≥д к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей, ¤ку висунув б≥льш ¤к
200 рок≥в тому ƒ.ём. ≤дењ цього ф≥лософа американський економ≥ст ≤.‘≥шер ут≥лив
в ч≥тку формулу, зг≥дно ¤коњ к≥льк≥сть грошей помножена на швидк≥сть об≥гу
одн≥Їњ грошовоњ одиниц≥ повинна дор≥внювати к≥лькост≥ товар≥в помноженоњ на
ц≥ну. ѕри цьому кожна з повТ¤заних в цьому р≥вн¤нн≥† величин визначаЇтьс¤ безпосередньо через три
≥нш≥. ѕри розрахунках враховуютьс¤ також ≥нш≥ чинники, до ¤ких монетаристи в≥днос¤ть
платеж≥ за борговими обовТ¤зками, платеж≥, що взаЇмопогашаютьс¤, та ≥нш≥. —аме
цей закон охоплюЇ чинники, що визначають пол≥тику п≥дтримки матер≥ального ≥
грошового збалансуванн¤ економ≥ки. ¬плив грошового чинника на економ≥ку знайшов
найб≥льш ¤скраве вт≥ленн¤ в так зван≥й Урейганом≥ц≥Ф. ѓѓ автор ћ.‘р≥дман
спром≥гс¤ зменшенн¤ грошовоњ маси шл¤хом скороченн¤ державних витрат —Ўј перед
ус≥м на соц≥альн≥ виплати та зароб≥тну плату, а також зб≥льшенн¤м оподаткуванн¤
найманих роб≥тник≥в. ѕри цьому одночасно були надан≥ податков≥ п≥льги† великим корпорац≥¤м. Ќасл≥дком
монетаристськоњ пол≥тики стало зб≥льшенн¤ частки зб≥дн≥лого населенн¤ за
американськими стандартами, зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ та стаб≥л≥зац≥¤ темп≥в
економ≥чного зростанн¤. ѕроведенн¤ в де¤ких державах ортодоксальноњ монетаристськоњ
стаб≥л≥зац≥њ, ¤к п≥дтвердив досв≥д, мало здеб≥льшого негативний результат. ¬она
призвела до зниженн¤ норми накопиченн¤, подорожчанн¤ кредитних ресурс≥в, зростанн¤
деф≥циту бюджету та зовн≥шньоторговельного балансу. ќднак до цього часу† монетаристський п≥дх≥д Ї дом≥нуючим в
сучасн≥й ринков≥й економ≥ц≥. ќск≥льки зг≥дно монетаризму к≥льк≥сть грошей в
об≥гу формуЇ загальногосподарську конТюнктуру, а зм≥на грошовоњ маси впливаЇ на
економ≥ку не в≥дразу, то в≥дпадаЇ необх≥дн≥сть в короткостроков≥й грошов≥й
пол≥тиц≥. Ќа думку багатьох економ≥ст≥в монетар≥зм маЇ своњм насл≥дком† зб≥льшенн¤ часу товарного ≥ зниженн¤
швидкост≥ грошового об≥гу, порушенн¤ товарного об≥гу, що функц≥онуЇ нормально
т≥льки по формул≥† Утовар-грош≥-товарФ, в
результат≥ чого розповсюджуЇтьс¤ практика безгрошових форм розрахунк≥в,
зб≥льшуютьс¤† видатки д≥¤льност≥ основноњ
маси субТЇкт≥в п≥дприЇмництва, знижуЇтьс¤ р≥вень реальноњ зароб≥тноњ плати,
п≥двищуЇтьс¤† частка т≥ньовоњ економ≥ки.
Ѕоротьба з ≥нфл¤ц≥Їю п≥дм≥н¤Їтьс¤†
боротьбою† з њњ насл≥дками.
ѕ≥дсумком† монетаристкоњ пол≥тики стало
пог≥ршенн¤ соц≥альних характеристик розвитку†
сусп≥льства ≥ спад нац≥онального виробництва. ¬ економ≥ках держав, що
дотримувалис¤ монетаризму, ч≥тко окреслились шк≥длив≥† пропорц≥њ, нееластичн≥сть попиту та
пропозиц≥њ, в≥дсутн≥сть моб≥льност≥ фактор≥в ц≥н та р≥зноб≥й† њх р≥вн≥в в р≥зних сферах народного господарства,
зменшенн¤ обс¤г≥в ≥ темп≥в ф≥нансуванн¤ кап≥таловкладень. ‘≥нансова
стаб≥л≥зац≥¤ економ≥ки монетаристським методами не стала шл¤хом подоланн¤† кризового стану, а запропонован≥ ур¤дами
заходи не дали значного позитивного ефекту. –≥зке скороченн¤ реальних доход≥в
населенн¤ спонукало таке ж зменшенн¤†
споживчого попиту. «в≥дси Ц затоварен≥сть п≥дприЇмств при пад≥нн≥
виробництва, нестач≥ об≥гових засоб≥в, скороченн≥ ¬¬ѕ† та надходжень в бюджет. ¬ основу
монетаристськоњ теор≥њ покладен≥†
принципи, що формують концепц≥њ меж≥ зростанн¤ та необх≥дност≥
скороченн¤ народонаселенн¤ «емл≥. ѕерша концепц≥¤ не стимулюЇ розвиток
науково-техн≥чного прогресу, а друга, насправд≥ Ї неомальтуз≥анською теор≥Їю. ћонетаристи
не провод¤ть межу м≥ж виробничою ≥ спекул¤тивною економ≥кою. √оловною помилкою монетарист≥в,
на думку б≥льшост≥ експерт≥в, Ї те, що вони займаютьс¤ не самою економ≥кою ≥ њњ
основою - виробництвом, а грошима, ¤к≥ обслуговують економ≥ку. як п≥дсумок
цього в св≥тов≥й економ≥ц≥ дом≥нуючим†
став спекул¤тивний кап≥тал: 97 % св≥товоњ економ≥ки сконцентровано в
ф≥нансов≥й сфер≥ ≥ т≥льки 3 % - в виробнич≥й. –озшаруванн¤ населенн¤ «емл≥ на
б≥дних та багатих призвело до того, що на початку третього тис¤чол≥тт¤ в слаборозвинутих† державах†
сконцентровано близько 80 % жител≥в. ƒехто вже встиг обірунтувати так
звану теор≥ю Узолотого м≥ль¤рдаФ, зг≥дно ¤коњ на «емл≥ повинен вижити один м≥ль¤рд
людей, зв≥сно, ≥з розвинутих держав, ≥нше населенн¤ не маЇ шанс≥в вижити через
зменшенн¤ природних ресурс≥в. “аким чином вир≥шуЇтьс¤ проблема зубож≥нн¤
населенн¤ «емл≥: не буде н≥ б≥дних, н≥ голодних.
††††† ƒе¤к≥
фах≥вц≥, що† займались впровадженн¤м
монетаристськоњ системи в ≥нших державах —Ќƒ, наприклад, член ≈кспертноњ ради
при ћ≥н≥стерств≥ економ≥ки азахстану ЌЇфьодов ј.ћ., д≥йшли до висновку, що
монетаристська пол≥тика по ‘р≥дману приводить до розвалу економ≥ки. ѕо
м≥р≥† штучного зниженн¤ к≥лькост≥ грошей
в об≥гу ,на думку цього економ≥ста, зб≥льшуЇтьс¤† терм≥н товарного об≥гу, що негативно впливаЇ
на ефективн≥сть д≥¤льност≥ ус≥х господарюючих субТЇкт≥в, ¤к≥ приймають участь в
виробництв≥ ≥ реал≥зац≥њ, знижуЇтьс¤ швидк≥сть грошового об≥гу, примусово
розповсюджуЇтьс¤ практика безгрошових та УумовнихФ форм† розрахунк≥в, зростаЇ розрив м≥ж грошовими ≥
бартернообл≥ковими ц≥нами, зростають витрати д≥¤льност≥ основноњ маси субТЇкт≥в
п≥дприЇмництва, а вимушене п≥двищенн¤ ц≥н провокуЇ новий виток ≥нфл¤ц≥њ та
робить результат д≥¤льност≥ п≥дприЇмств менш ефективним та
конкурентоспроможним. ѕри цьому знижуЇтьс¤ реальна зароб≥тна плата основноњ
маси роб≥тник≥в через натуральну форму оплати в б≥льшост≥ випадк≥в за п≥двищеними
ц≥нами. ќбмежуютьс¤† також можливост≥
своЇчасного ≥ в повному обс¤з≥ погашенн¤ податкових та ≥нших платеж≥в в бюджет.
«ростаЇ к≥льк≥сть† навмисно збанкрут≥лих
п≥дприЇмств та† вага т≥ньовоњ економ≥ки, тому
що стаЇ практично неможливо легальним чином виконати регресивно завищен≥
ф≥скальн≥ претенз≥њ держави. ЌЇфьодов ј.ћ. вважаЇ, що наукова ц≥нн≥сть формули
Ур≥вн¤нн¤ обм≥нуФ ‘≥шера викликаЇ сумн≥в. ≤з ствердженн¤†† про первинн≥сть товарного обороту ≥ вторинн≥сть
грошового об≥гу випливаЇ, що величина швидкост≥ обороту одноњ грошовоњ одиниц≥
лог≥чно не може визначатис¤ к≥льк≥стю грошей. Ўвидк≥сть об≥гу грошей
визначаЇ† товарооб≥гов≥сть. Ќа думку
цього фах≥вц¤ формула ‘≥шера Ї формально математично правильною ,але економ≥чно
прим≥тивною, а тому не маЇ науково-практичного значенн¤. Ќе ц≥ни товар≥в
визначаютьс¤ к≥льк≥стю грошей в об≥гу, а, навпаки, к≥льк≥сть грошей в об≥гу
залежить в≥д ц≥н товар≥в. ¬≥дсутн≥сть безпосереднього звТ¤зку м≥ж загальною
масою грошових знак≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в об≥гу, ≥ товарними ц≥нами
додатково† спростовуЇ наукову
спроможн≥сть механ≥чного спр¤муванн¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей ‘≥шера. ЌЇфьодов
ј.ћ. пропонуЇ своЇ тлумаченн¤ формули Ур≥вн¤нн¤ обм≥ну Ф,а саме, к≥льк≥сть
товару помножена на середн≥й р≥вень ц≥н р≥вн¤Їтьс¤ к≥лькост≥ грошей помноженоњ
на середню товарооб≥гов≥сть в дн¤х, под≥лену на терм≥н об≥гу† грошовоњ одиниц≥ (в дн¤х). ≤з цього випливаЇ,
що к≥льк≥сть грошей, ¤ка необх≥дна дл¤ нормального товарного об≥гу, зм≥нюЇтьс¤:
††† 1) зворотно
пропорц≥йно середн≥й товарооб≥говост≥; 2)пр¤мо пропорц≥йно терм≥ну об≥гу
грошовоњ одиниц≥; 3)пр¤мо пропорц≥йно середньому р≥вню ц≥н; 4)пр¤мо пропорц≥йно
к≥лькост≥ товар≥в, що реал≥зуютьс¤.
††† ѕитома
вага на¤вних грошових засоб≥в в загальн≥й мас≥ необх≥дних дл¤ об≥гу грошей повинно,
на думку ЌЇфьодова ј.ћ., в≥дпов≥дати питом≥й ваз≥ нац≥онального доходу (без
накопиченн¤) в валовому нац≥ональному продукт≥. ѕопит на на¤вн≥ грошов≥ засоби
пр¤мо пропорц≥йний доходу населенн¤. ЌЇфьодов ј.ћ. вважаЇ, що нов≥й формул≥
Ур≥вн¤нн¤ обм≥нуФ повинен в≥дпов≥дати новий закон грошового об≥гу ,за ¤ким сл≥д
визначати в≥дпов≥дну сукупн≥сть заход≥в щодо усталеност≥ грошового об≥гу та
материально-грошовоњ† збалансованост≥
нац≥ональноњ економ≥ки./13/. «розум≥ло, що така точка зору не безсумн≥вна, але
вона ще раз п≥дкреслюЇ безглузд≥сть пошук≥в ун≥версальних метод≥в державного
регулюванн¤† економ≥ки та њх коп≥юванн¤.
††††
—учасний св≥т в≥дчуваЇ глобальну економ≥чну катастрофу, ¤ка невблаганно
наближаЇтьс¤. ¬же зараз м≥жнародн≥ ринки вражен≥ нестаб≥льн≥стю та† м≥нлив≥стю, а ф≥нансов≥ кризи останнього
дес¤тир≥чч¤, ¤к≥ торкнулись јз≥њ, –ос≥њ та частково ”крањни, про¤вили слабк≥сть
св≥товоњ валютноњ системи. —аме вони Ї витокою майбутньоњ системноњ кризи
св≥тового економ≥чного ладу, побудованого на теор≥њ монетаризму. јктивна
монетаристська пол≥тика —Ўј спри¤ла перед ус≥м тому, що прот¤гом останн≥х 10
рок≥в склавс¤† в≥дчутний дисбаланс м≥ж реальною
≥ ф≥нансовою економ≥кою. ¬она породила г≥гантську спекул¤тивну економ≥ку, ¤ка
побудована на ф≥ктивному кап≥тал≥, що в дек≥лька раз перевищуЇ обс¤г св≥тового
валового продукту. –озм≥р спекул¤тивного кап≥талу, тобто грошового ресурсу без
будь-¤кого товарного забезпеченн¤, на сьогодн≥ складаЇ близько 300 трильйон≥в
долар≥в, в той час ¤к† всесв≥тн≥й валовий
продукт -† всього 41 трильйон долар≥в. ѕри
чому експанс≥¤ ф≥ктивного кап≥талу невпинно продовжуЇтьс¤. —оц≥альн≥ насл≥дки
такого процесу пагубн≥ ¤к дл¤ розвинутих крањн, так ≥ д뤆 менш процв≥таючих. Ќеминучим Ї пад≥нн¤ р≥вн¤
виробництва ≥ зайн¤тост≥, зниженн¤ ¤кост≥ житт¤ ≥ таке ≥нше.
†††† ∆одна з
≥снуючих економ≥чних теор≥й не даЇ обірунтуванн¤† саморегулюванню виникаючих проблем св≥товоњ
економ≥ки на основ≥ ринку та його закон≥в. ¬ загрозливих умовах, що склались на
сьогодн≥, багато економ≥ст≥в†
спромагаютьс¤ знайти вих≥д ≥з небезпеки катастрофи св≥товоњ економ≥ки. ƒо
таких в≥дноситьс¤ Ћ.Ћаруш, ¤кий розробив свою концепц≥ю Уф≥зичноњ економ≥киФ, направленоњ
перед ус≥м проти монетаризму. ќсновн≥ ≥дењ ф≥зеконом≥ки пол¤гають в двох
постулатах. ѕо-перше, це можлив≥сть вим≥ру витрат прац≥ та його результат≥в без
послуг ринковоњ стих≥йноњ оц≥нки на основ≥ ф≥зичних показник≥в, наприклад, в
к≥ловат годинах, по-друге, негентроп≥йн≥сть процес≥в, в тому числ≥ соц≥ально-економ≥чних.
≈нтроп≥йн≥ процеси повТ¤зан≥, ¤к в≥домо, †¤вищами розс≥юванн¤ та розпаду ц≥лого, Їдиного;
негентроп≥йн≥ ж, навпаки, характеризують концентрац≥ю, накопиченн¤ ≥ розвиток. ¬иход¤чи
з цього економ≥чне зростанн¤ може бути дос¤гнуто через пол≥пшенн¤ ¤кост≥ осв≥ти
молодого покол≥нн¤, актив≥зац≥ю фундаментальних досл≥джень та прискоренн¤
науково-техн≥чного прогресу, а також розвиток приватного п≥дприЇмництва ¤к
головноњ форми реал≥зац≥њ першого ≥ другого. Ћаруш вважаЇ, щоб вийти з кризи
св≥товоњ економ≥ки, куди њњ завела монетаристська пол≥тика ћ¬‘, необх≥дно обТЇднати
зусилл¤ ус≥х без вин¤тку держав, а розроблена ними сп≥льна пол≥тика повинна
будуватис¤ з перспективою не менше н≥ж ¤к на 25 рок≥в. /1,9,10,18/.
††††† ¬итоки
Уф≥зичноњ економ≥киФ, ¤ку в рад¤нськ≥ часи замовчували, а одного з њњ
приб≥чник≥в - узнЇцова ѕ.√. за зверненн¤ до ур¤ду з де¤кими† своњми пропозиц≥¤ми щодо обл≥ку витрат
матер≥альних ресурс≥в, ј. осиг≥н звел≥в пом≥стити до психл≥карн≥, в≥днос¤ть до
час≥в Ћейбн≥ца, коли формувались сучасна у¤ва про Їдн≥сть життЇвих процес≥в та
науков≥ засади термодинам≥ки. ¬≥домий народоволець украњнського походженн¤
ѕодолинський —.ј. свого часу звернув увагу . ћаркса про його принципову
помилку щодо джерела прибутковоњ вартост≥, з ¤кою останн≥й погодивс¤. ƒодаткова
варт≥сть, за його м≥ркуванн¤м, зумовлена не експлуатац≥Їю мТ¤зових зусиль
роб≥тника, а створюЇтьс¤ вин¤тково сон¤чною енерг≥Їю (за сучасними у¤вами через
фотосинтез) ≥ надходить до сусп≥льства у вигл¤д≥ урожаю. «розум≥ло, ¤кби така
позиц≥¤ свого часу була дом≥нуючою, Фбулижн≥кФ став би недоречним, а
цив≥л≥зац≥¤ розвивалась мабуть ≥ншим шл¤хом./15,18/.
††††
Ќайвагом≥ший внесок в розвиток ц≥Їњ теор≥њ вн≥с ѕ.√. узнЇцов. ¬≥н
в≥дзначав, що св≥товий ≥сторичний процес п≥ддаЇтьс¤ природознавчому† описанню ≥ на нього та окрем≥ його† сторони можуть бути перенесен≥ ≥дењ
к≥бернетики, теор≥њ великих систем та ≥нших под≥бних дисципл≥н. ¬† економ≥ках окремих держав та св≥товоњ
сп≥льноти окреслюютьс¤ ознаки квази-ф≥зичного обТЇкта, що п≥дл¤гаЇ управл≥нню. ¬≥н
розробив метод оц≥нки розвитку та рол≥ держави в св≥тов≥й сп≥льнот≥, ¤ка
розраховуЇтьс¤ на пор≥вн¤нн≥ ф≥зичного розум≥нн¤ частки держави† в св≥товому виробництв≥. ¬ кожн≥й держав≥
ф≥нансов≥ та енергетичн≥ потоки повинн≥ в≥дпов≥дати один одному. « огл¤ду на це
була побудована система наукового управл≥нн¤ сусп≥льством, визначенн¤
сусп≥льних потреб, коеф≥ц≥Їнт≥в ¤кост≥ народногосподарських план≥в ≥
удосконаленн¤ орган≥зац≥й ¤к ступен≥ узгодженн¤ швидкост≥ випуску ≥ швидкост≥
споживанн¤. ≤де¤ вим≥ру вартост≥ в одиниц¤х енерг≥њ (к≥ловат-годинах) саме ≥
викликала роздратуванн¤ ј. осиг≥на, ¤кий визнав узнЇцова ѕ.√. божев≥льним ≥
т≥льки втручанн¤ президента јЌ —–—– зв≥льнила його з психл≥карн≥. ¬≥дсутн≥сть
д≥алектичноњ лог≥ки внасл≥док неузгодженост≥ потенц≥йно ефективних метод≥в д≥алектики
≥ соц≥альноњ практики, м≥ркував ѕ.√. узнЇцов, призвела до того, що система
ц≥льового плануванн¤ та управл≥нн¤ не прижилась в рад¤нськ≥й
д≥йсност≥./8,14,18/. Ѕагато в чому погл¤ди Ћ.Ћаруша ≥ ѕ.√. узнЇцова перес≥каютьс¤,
але останн≥й на в≥дм≥ну в≥д першого †мав
усталений св≥тогл¤д.
†††† ЌемаЇ
сумн≥ву, що кожна з економ≥чних теор≥й намагалась знайти по¤сненн¤ тим механ≥змам,
котр≥ спонукають учасник≥в господарського процесу до р≥зноман≥тних вчинк≥в та
показати, ¤к же насправд≥ сл≥д орган≥зувати економ≥ку, щоб держава стала
багатою. ќдначе переконливоњ в≥дпов≥д≥ не надходило ≥ чергова теор≥¤ потерпала
поразку. «а кожною економ≥чною теор≥Їю стоњть пол≥тична точка зору та чињсь
≥нтереси, а, в≥дпов≥дно, жодна з них не може бути УзагальноюФ дл¤ ус≥х. Ќа це, до
реч≥, звертали увагу ще представники У≥сторичноњ школиФ† економ≥ки ¬.–ошер, Ѕ.√≥льдебранд та . н≥с.
≤снуюча подекуди так звана Узагальна економ≥чна теор≥¤Ф Ї штучним† УвитворомФ професор≥в марксизму, ¤к≥ саме
його ≥ розум≥ють п≥д цим терм≥ном, а себе вони водночас в≥днесли до теоретик≥в
ринковоњ економ≥ки. Ќе роздумуючи† довго
саме вони започаткували впровадженн¤ р≥зних зах≥дних економ≥кс≥в, макро-
та† м≥кроеконом≥к, ¤к≥ насправд≥ Ї
буржуазними теор≥¤ми критикован≥ ними в рад¤нськ≥ часи. јле чого не зробиш заради
торжества науки! ≈коном≥кси та макро- м≥кро-економ≥ки Ї здеб≥льшого ≥люстрац≥Їю
розвинутоњ ринковоњ практики зах≥дних крањн з складним математичним апаратом, ¤кий,
до реч≥, н≥чого не доводить, а лише виступаЇ елементом техн≥чного анал≥зу без
будь-¤кого реального зм≥сту, що заслуговував би увагу з точки зору розвитку господарськоњ
теор≥њ ≥ практики. « огл¤ду на† сучасну
економ≥чну д≥йсн≥сть в ”крањн≥ вони н≥чого не дають, через те що не враховують
≥сторичне кор≥нн¤ розвитку господарських процес≥в в держав≥. Ќа сьогодн≥ в
”крањн≥ в економ≥чн≥й теор≥њ дом≥нують УпаханиФ в≥д економ≥ки, т≥ сам≥, ¤к≥ в
недалекому минулому в≥д≥гравали таку ж УтворчуФ роль, ¤к ≥ славнозв≥сний
академ≥к “.Ћисенко† в аграрних науках.
†††††
—учасн≥ економ≥чн≥ теор≥њ мають ще б≥льш коротку перспективу, н≥ж вченн¤
минулого. јле жодна з, ≥снуючих в минулому, або сучасних економ≥чних теор≥й не
в змоз≥ по¤снити чинники ≥ час виникненн¤ та припиненн¤ економ≥чних криз, знайти
шл¤хи виходу з них, не можуть позбавити економ≥ку ≥нфл¤ц≥њ, монопол≥зму. ¬они
не в≥дпов≥дають на питанн¤: чому не ус≥ б≥рж≥ потерпають крах в один ≥ той же
час, а в умовах кризи не вс≥ в≥дчувають себе погано. ≈коном≥чн≥ теор≥њ минулого
≥ сучасн≥ будуютьс¤ за одним ≥ тим же принципом: досл≥дники вивчають фактичну
статистику конкретного ринку, п≥дтверджують його даними конкретноњ економ≥ки та
екстраполюють законом≥рност≥ минулого на майбутнЇ. « часом вони потерпають
крах, впевнюючись в тому, що† ц¤ теор≥¤
була недосконалою. ≤ все починаЇтьс¤ спочатку. ѕринциповим† в розробц≥ будь-¤коњ теор≥њ Ї пошук
першопричини досл≥джуваного ¤вища. оли ж в ¤кост≥ першопричини беретьс¤
насл≥док попереднього насл≥дку, то це н≥ до чого не призводить. ≤стини
п≥дтверджуютьс¤ часом, а не авторитетами. —уттЇвою помилкою Ї також те, що
≥снуюч≥ економ≥чн≥ теор≥њ не здатн≥ визначити поворотн≥ точки господарськоњ
динам≥ки та зробити виб≥р. ќтож ≥ виходить, що за п≥драхунками сучасних
фах≥вц≥в через п≥встол≥тт¤ словТ¤нськ≥ народи майже зникнуть, а на земн≥й кул≥
будуть жити одн≥ китайц≥. Ќасправд≥ соц≥альн≥ процеси б≥льш складн≥ш≥, н≥ж† це у¤вл¤ють соб≥ статистики. /6,12/.
†††† ≈коном≥чн≥
цикли ус≥ без вин¤тку теор≥њ розгл¤дають ¤к математичне, числове повторенн¤.
јле просте доповненн¤ покаже що будь-¤кий даний пер≥од не Ї пост≥йно
в≥дм≥рюваним ≥нтервалом, котрий в д≥йсност≥ не може бути часовим пром≥жком
через те, що природа його обумовлюЇтьс¤ тими особливост¤ми, ¤к≥ ¬.≤.¬ернадський
назвав ноосферними./5/. „ижевський ќ.Ћ. п≥дтвердив це вивчаючи сон¤чн≥ цикли та
њх вплив на процеси, що в≥дбуваютьс¤ на «емл≥./17/.“ехн≥чний анал≥з цикл≥в на
основ≥ математичних розрахунк≥в маЇ ц≥нн≥сть, але без зм≥сту в≥н н≥чого не
вартий. ћи не живемо в математично прописаному св≥т≥, а ≥снуЇмо в т≥сно звТ¤заному
з математикою довк≥лл≥, з нерегул¤рною пер≥одичн≥стю, що в≥дпов≥даЇ стану
ноосфери. Ќоосферний† УрозкладФ повТ¤заний
з накопиченн¤м цикл≥чних сил. Ќетотожн≥сть пер≥одичних цикл≥в по¤снюЇтьс¤ њх
конвергенц≥Їю з ≥ншими, внасл≥док чого њх пер≥оди, наприклад, хвил≥
ондратьЇва, можуть бути скорочен≥ або навпаки пролонгован≥ в залежност≥ в≥д характеру
цикл≥в, що конвергуютьс¤, та њх суперпозиц≥њ./7/.—проби техн≥чних анал≥тик≥в
довести, що передбаченн≥сть ринк≥в неминуче†
спрацьовуЇ прот¤гом дек≥лькох рок≥в, взагал≥ не мають п≥д собою п≥дстав
через вплив нових довгоплинних цикл≥в. ”стален≥сть ринк≥в це не результат
безд≥¤льност≥ в цикл≥, а насл≥док балансу одного набору тенденц≥¤ми ≥нших.
†††††† ћи
живемо ,вважаЇ ‘. .¬еличко, в св≥т≥ ритм≥в Ц цикл≥чних процес≥в, в межах ¤ких однотипов≥
¤вища або становища не точно повторюютьс¤, але пер≥одично в≥дтворюютьс¤. –итми
в людському житт≥ або природ≥ майже н≥коли не наступають ≥зольовано. ¬ чистому
вигл¤д≥, будучи пер≥одичними функц≥¤ми, вони накладаютьс¤ один на одного, п≥дпор¤дковуючись
математичним законам складенн¤(суперпозиц≥њ). ожний ритм розвиваютьс¤ пофазно.
“ри фази очевидн≥: початок(нульова точка, або точка початку в≥драхуванн¤, максимум
(акрофаза) ≥ к≥нець (к≥нцева точка, що водночас Ї точкою новоњ хвил≥).÷≥ три
фази визначають пер≥од ритму -†
тривал≥сть його частини, що повторюЇтьс¤.
††††††
Ѕажанн¤ людства звести† вс≥ своњ
м≥ркуванн¤ в точну математичну формулу зводитьс¤ т≥льки до отриманн¤ можливост≥
закласти њњ в машину ≥ одержати в≥дпов≥дь, при цьому не роздумуючи ≥ не
анал≥зуючи факти. јле найточн≥ш≥ розрахунки потребують ≥нтерпретац≥њ отриманих
результат≥в д뤆 зТ¤суванн¤ насл≥дк≥в, ¤к≥
завжди Ї результатом прийн¤того р≥шенн¤ та свободи вол≥. ћудр≥ господарськ≥
р≥шенн¤ основан≥ на реальност≥ ≥ спостереженн¤х, а не на теор≥њ. Ћише факти
говор¤ть правду.
†††††
—уперпозиц≥¤ пер≥одичних функц≥й(ритм≥в),на думку ‘. .¬еличко, може њх
взаЇмно п≥дсилювати, або погашати. оли ритми накладаютьс¤ один на одного в
одн≥й ≥ т≥й же фаз≥, †граф≥чно це
вигл¤даЇ так: горб на горб, западина на западину, результуюча† даЇ високий п≥к (синфазне складенн¤).¬ такому
раз≥ можлива про¤ва резонансу, тобто в≥льного обм≥ну енерг≥¤ми двох ритм≥в. ÷е
стосуЇтьс¤ також економ≥чних ¤вищ та процес≥в. –езультат може бути добрим ≥
поганим, в залежност≥ в≥д ¤кост≥ ритм≥в, що складаютьс¤. ≤, навпаки, при
антифазн≥й суперпозиц≥њ (коли на граф≥ц≥ горб накладаЇтьс¤ на западину) ритми
гас¤ть один ≥ншого. Ќайчаст≥ше вони вказують на небажан≥ ¤вища в народному
господарств≥, ¤к≥ звичайно знижують економ≥чну стаб≥льн≥сть, але можуть давати
≥ позитивн≥ результати. Ќезважаючи на це, вони подають сигнали, що в господарськ≥й
д≥¤льност≥ або житт≥† треба щось
зм≥нювати, наприклад, темп, середовище, партнер≥в ≥ т.≥. ≤нколи корисно
приглушувати розвиток† небезпечних ритм≥в
через в≥дпов≥дно розроблен≥ господарськ≥ заходи. Ќарешт≥, можуть складатис¤
ритми, що зсунут≥ по фаз≥ один в≥дносно ≥ншого, але не до стану синфазност≥. —кладенн¤
таких функц≥й† даЇ примхливу результуючу,
що дуже в≥др≥зн¤Їтьс¤ за формою в≥д них. ¬ економ≥ц≥ та сусп≥льств≥ взагал≥
такий зсув в≥дпов≥даЇ перебудовам, що†
поЇднуЇ позитивн≥ ≥ негативн≥ тенденц≥њ. ≥нцевий результат залежить в≥д
того, ¤к до нењ п≥дготувалась економ≥чна система.
†††† ѕри
складенн≥ двох гармон≥чних функц≥й, що мають близьк≥ пер≥оди, коливанн¤ поЇднуютьс¤
або синфазно, або антифазно. ѕри цьому результуюча дотикаЇтьс¤ майже до нул¤, або
р≥зко п≥д≥ймаЇтьс¤ до гори. ¬иникають коливанн¤ з ампл≥тудою, що пер≥одично
зм≥нюЇтьс¤. ÷е так зване битт¤ - ¤вище б≥льше в≥доме в ф≥зиц≥, але в економ≥ц≥
≥ сусп≥льств≥ воно також маЇ м≥сце ≥ найчаст≥ше про¤вл¤Їтьс¤ в кризових ¤вищах.
¬ економ≥чних та соц≥альних системах, в ¤ких виникаЇ битт¤, про¤вл¤Їтьс¤ б≥льша
нер≥вном≥рн≥сть розвитку та нестаб≥льн≥сть, що можуть призвести до њх розвалу. Ќа
в≥дм≥ну в≥д механ≥чних систем, ¤к≥ нездатн≥ напрацювати механ≥зм
самонастроюванн¤, соц≥ально-економ≥чн≥†
системи можуть†† самост≥йно(стих≥йно)
визначити власний механ≥зм уникненн¤ небезпечного битт¤ ритм≥в, ¤кий не завжди
спрацьовуЇ автоматично. “ому вивченн¤ та визначенн¤ соц≥ально-економ≥чних ритм≥в
Ї найважлив≥шою задачею сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ ≥ практики.
†††† «
огл¤ду на це, вважаЇ ‘. .¬еличко, ц≥кавим Ї визначенн¤ впливу на людську
д≥¤льн≥сть природних цикл≥в —онц¤ та ћ≥с¤ц¤. ¬≥домо, що такий соц≥альний ритм
¤к 7-добовий тиждень† -† м≥с¤чного походженн¤, а не Ї п≥дсумком
сусп≥льноњ домовленост≥. ќсь чому вольов≥ експерименти† в –ад¤нському —оюз≥ з переходом до 5-денного
тижн¤ себе не виправдали перед ус≥м через зниженн¤ продуктивност≥ прац≥. Ќайб≥льш
вираженим сон¤чним циклом ,¤к в≥домо, Ї добовий ритм. ћожлив≥сть виникненн¤
битт¤ при суперпозиц≥њ сон¤чних ≥ м≥с¤чних ритм≥в зумовлюЇтьс¤ такими
обставинами. як в≥домо сон¤чна доба (24 години) Ї близькою, але не р≥вною
м≥с¤чн≥й (24 години 47 хвилин Ц 24 години 51 хвилина).¬ар≥ац≥њ м≥с¤чноњ доби повТ¤зан≥
з≥ складн≥стю траЇктор≥њ ћ≥с¤ц¤, що формуЇтьс¤ п≥д впливом не т≥льки земного, але
≥ сон¤чного т¤ж≥нн¤. ¬ звичайних умовах, звертаЇ увагу ‘. .¬еличко,
Уавтоп≥дстроювачФ тримаЇ в людському орган≥змов≥ сон¤чний добовий ритм. якщо
людину лишити денного св≥тла, в≥н переходить на 25-годиний добовий цикл. ÷е
доведено шл¤хом проведенн¤ в≥дпов≥дних експеримент≥в. јле в систем≥ трьох
небесних т≥л Ц ћ≥с¤ць, «емл¤, —онце† Ц Ї
два положенн¤† коли система
Уавтоп≥строюванн¤Ф не спрацьовуЇ, м≥с¤чний ≥ сон¤чний ритми д≥ють одночасно ≥
при суперпозиц≥њ дають битт¤ (новолунн¤ ≥ повнолунн¤, коли небесн≥ т≥ла розташовуютьс¤
майже на пр¤м≥й: —онце, ћ≥с¤ць, «емл¤ ,в першому випадку, ≥ —онце, «емл¤,
ћ≥с¤ць Ц† в другому). ¬ пер≥оди повнолунь
≥ новолунь в найб≥льш≥й м≥р≥ про¤вл¤Їтьс¤ емоц≥ональна нестален≥сть виключно у
вс≥х людей. ¬изначено, що за 1-3 дн≥ до новолунн¤ або повнолунн¤ електрооп≥р
чутливих акупунктурних точок на поверхн≥ шк≥ри людини р≥зко зм≥нюЇтьс¤ , а
через 1-3 дн≥ п≥сл¤ цього знову приходить в норму. ¬исновок зрозум≥лий: в
пер≥оди ново-≥ повнолунь не сл≥д перевантажуватись роботою в ф≥зичному ≥
псих≥чному розум≥нн≥ та уникати в≥дпов≥дальних р≥шень, що можуть збуджувати
економ≥чну ситуац≥ю, наприклад, на б≥ржах..
††††† ≤нший
чинник виникненн¤ битт¤ сон¤чно-м≥с¤чних ритм≥в повТ¤заний з близьк≥стю пер≥од≥в
оберненн¤ —онц¤ навколо власноњ ос≥ (27,28 д≥б) ≥ ћ≥с¤ц¤ навколо «емл≥ (27,32
д≥б).Ѕ≥льшу частину цього пер≥оду††
Уавтоп≥дстроюванн¤Ф† д≥Ї бездоганно
≥ битт¤ не виникаЇ.† јле в день,†† коли на —онц≥ виникаЇ група пл¤м, що
проходить через центральний мерид≥ан (вертикальний д≥аметр) —онц¤, ≥ на «емл≥
д≥ють магн≥тн≥ бур≥, Фавтоп≥дстроюванн¤Ф порушуЇтьс¤ ≥ виникаЇ битт¤. ÷е ¤вище
п≥дсилюЇтьс¤, ¤кщо воно сп≥впадаЇ з ново- або повнолунн¤м. Ѕитт¤ такого типу
про¤вл¤Їтьс¤ менш регул¤рно н≥ж перше. јле в сусп≥льних ≥ економ≥чних системах† (Уорган≥змахФ),¤к≥ не напрацювали Уавтоп≥дстроюванн¤Ф
воно про¤вл¤Їтьс¤ досить в≥дчутно, тобто кожн≥ 28-30 дн≥в сусп≥льне ≥
господарське житт¤ даЇ про себе знати. Ќайб≥льш чутливим елементом сусп≥льного
орган≥зму в цьому в≥дношенн≥, п≥дкреслюЇ ‘. .¬еличко, Ї б≥ржа, а на б≥льш
тривалих пром≥жках часу Ц сусп≥льне виробництво, пер≥оди п≥дйому ≥ спаду ¤кого
(53-54 Цр≥чн≥ цикли ондратТЇва) охоплюЇ 709 таких(27,3-денних) ≥нтервал≥в .ј
пер≥оди м≥ж св≥товими економ≥чними кризами практично ц≥лочислено кратн≥ 27,3
пер≥оду. (2,3).ƒосл≥дженн¤ умов виникненн¤ битт¤ в сусп≥льному житт≥ це видатна
задача економ≥чноњ науки. ƒл¤ цього необх≥дно перш за все спробувати зТ¤сувати,
а що ж таки насправд≥ Ї цикл? «даЇтьс¤, що ритми ≥ цикли Ї основою нашого житт¤
та самих концепц≥й часу ≥ ≥снуванн¤. ћи знаходимо цикли† у всьому, що нас оточуЇ. ћожливо, що це одна
≥з найголовн≥ших загадок нашого бутт¤, зТ¤суванн¤м ¤коњ займались† видатн≥ вчен≥ ус≥х час≥в,† але ч≥ткоњ в≥дпов≥д≥ до цього часу не ≥снуЇ.
†††††††††††††††††††††††††††††††† 
Ќа главную†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††
E - mail