КРАХ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕОРІЙ (закінчення)
Можливо, що найбільш
задовільне рішення обґрунтоване Платоном,
який стверджував, що поза часом, в вічності, усі речі маються в їх чистій
повній сутності. В Вічності немає становлення, там є лише Буття, в якому усе, що
є, існує як чисті, незаймані ідеї. Платон сприймав час як середовище, в якому
вічне може стати відомим і проявитися, так і необхідним продуктом процесу
становлення.
Маючи
це на увазі, можна визначити цикл як
послідовне розкриття і вираження в часі деякої цілі. Цикл розкривається і
проявляє свій потенціал через низку фаз до повного його розквіту, а потім через
процес розповсюдження, зів’янення та повернення знову в форму сімені. Розвиток
цієї ідеї усім відомий за сезонними циклами та зростанню і зів’яненню рослин. Таким
чином, періодичні процеси в природі і
суспільстві – це крок часу. Без них відмірювати час було б не можливо. Повторні явища укладають нитку часу витками. Час перетворюється
в спіраль і стає рахунковим.(12). Космічні цикли нейтральні, вони проявляються
лише в суперпозиції з індивідуальними циклами економічних або соціальних систем,
підприємств, фірм, окремих підприємців.
Проте
економічні теорії розробляються без врахування історичної та планетарної сутності
держави та інтересів населення, безпосередньо спираючись на закони, що приймаються
в цій державі. Згідно них земля стає товаром, в той час коли вона не створена
людиною, а є середовищем існування і не тільки людини. На життя мають право не
тільки люди!
В
дійсності у Всесвіті існують закони, котрі управляють державами, їх
зародженням,
розвитком та зникненням. Економіка, як одна з
складових життєдіяльності людства, також підпорядковується цим загальним
законам. Про це стверджував
В.І.Вернадський у своєму вчені про ноосферу, фундаментальні закони якої
впливають на все, що відбувається на Землі в просторі і часі./4,5/ .Людство, стверджував
він,“ не може фізично бути від неї незалежним
ні на одну хвилину”. /5,с.172/. Під ноосферою Вернадський В.І. розумів “новий
стан біосфери, до якого ми, не звертаючи на це увагу, наближаємося”. Біосфера
переходить в нову якість – ноосферу –
під впливом наукової думки та праці людини. Він вважав, що “людство, взяте в
цілому, постає потужною геологічною силою”. Закони ноосфери ним розглядалися
“як точно встановлене емпіричне узагальнення”./5,с.183/. При цьому, закони
ноосфери по відношенню до економічних вимог, які видумують політики, посідають
чільне місце. Їх неможливо скасувати, тлумачити на свій погляд, ігнорувати або
порушувати. Держава не може вийти з ноосфери і побудувати економіку за своїми надуманим законами. Але
людство не бажає рахуватися з тим, що на нашій Землі ,як частині Космосу, діють
вічні, незмінні космічні закони, котрі треба виконувати. В противному разі за нехтування
цими законами в відведений космічний час треба буде відповідати.
Уявлення про фізичну природу світу ,на наш погляд, лежить в основі
теоретичних побудов концепції розвитку людства, удосконалення державних форм
управління. Механіка Ньютона і пов’язаний з нею детермінізм Лапласа, введення
абсолютного часу і простору надає принципову можливість передбачення положення
будь-яких тіл у Всесвіті. Такий погляд на сутність речей дозволяє контролювати
положення і пересування якої завгодно матеріальної точки. У соціальному плані
матеріальна точка може бути економічною системою, підприємством, фірмою, підприємцем,
регіоном, галуззю і т.і., пасивним, точно передбачуваним об’єктом впливу влади.
Така парадигма дозволяє існування замкнутих, ізольованих від іншого світу, систем
,які можна вивчати самі по собі і проводити з ними експерименти Саме цій ідеї
відповідає уявлення про можливість створення владою просторів, що розвиваються
за власними законами. Таке утворення легко контролюється відповідними органами,
а в основі його господарської системи лежить централізоване управління. Така
спрощена схема моделює теорію адміністративно-командного господарського механізму
,побудованого в відповідності з
корпускулярним поглядом на структуру Всесвіту. Альтернативою їй є поняття про
хвилю, коливання, циклічність, ритм. Хвиля
не локалізована в просторі
,головними її характеристиками є не координати, як у точки, а частота, тобто
кількість коливань за проміжок часу, і амплітуда, або висота гребеня. Хвилеподібний
(циклічний) і глобальний характер
соціально-економічних процесів стає все більш очевидним. А терміни
“рівновага”, “стабілізація”, ”спад” та інші все частіше відображають стан нашої
економіки./2,3,7/.
Багато дослідників не розуміють
динаміку господарських процесів. Визначивши необхідний їм показник, вони
екстраполюють його на будь-який проміжок часу, не роздумуючи при цьому, чому він такий, а не
інший. На підставі цього обґрунтовуються далекосяжні висновки. Насправді, щоб спрогнозувати стан
економічної дійсності на визначений термін ,на нашу думку,необхідно:1) зробити
моментальний знімок концентрованого стану економічної дійсності в
просторовочасовій цілісності, в якій
буде відображена головна сутність того моменту, що цікавить дослідника, тобто
визначається кон’юнктура моменту, на основі врахування збігу обставин, що
формують систему кон’юнктурних показників; 2) визначити вектор динаміки обраної
системи показників, тобто напрямок суттєвих
змін в характеристиці моментального знімку концентрованого стану
економічної дійсності;3) окреслити точку перегину в розвитку економічної
дійсності, тобто знайти момент, коли буде змінюватись вектор динаміки обраної
системи кон’юнктурних показників. Саме на підставі таких розрахунків можна
оцінювати перспективи господарської динаміки.
Кожне державне утворення має свою притаманну тільки йому національну індивідуальність, свій життєвий цикл,
підпорядкований законам і принципам ноосфери. Від цього залежать його господарські
досягнення, життєвість та інші характеристики. На превеликий жаль цього не
розуміють ні теоретики, ні політики. В державі неможливо побудувати економіку, яка
не відповідає її національним особливостям. Проблеми економічного розвитку
України полягають насамперед в тому, що їй намагаються прищепити зовсім сторонню для неї економіку
без будь-якого теоретичного обґрунтування. Закони ноосфери байдужі. І якщо в
державі порушуються принципи, закладені в її індивідуальній характеристиці, вона
розпадається, що і сталось з Радянським Союзом..
Отже в
сучасних умовах головним завданням економічної теорії є відмова від вчень, котрі себе скомпрометували і не спроможні в перспективі формувати господарську
політику. В основі теоретичних побудов
економічного розвитку людства повинно лежати уявлення про фізичну
природу світу і насамперед концепцію ноосфери. Економічна дійсність
закономірна, закон - самостійна сутність і вона обумовлена. В економічній
дійсності присутні регулятивність і
закономірність, як прояв суспільних законів. Закони проявляються в
розмаїті явищ і фактів. Найбільш
загальною основою, що проявляються в усіх законах, є принципи. Якщо економічний
закон відноситься до однієї якоїсь сфери економічної дійсності, то принципи
виявляються скрізь і мають якості універсальності. Виходячи з цього можна
зробити висновок, що економічне
регулювання в державі повинно базуватися на триступінчастій системі: факти –
економічні закони – принципи ноосфери. Але дослідження в цьому напрямі нажаль
не ведуться.
Література:
1.Ацюковский В.А.Блеск и нищета “физической экономики»
Линдона Ларуша. //Экономическая газета,№3. – 2001.
1a.АцюковскийВ.А.Космос против «рынка».//Экономическая
газета,№37.- 2002.
2.Величко Ф.К.Ритмы нашей жизни и их нарушения.-
М.:ДА. – 1991.
3.Величко Ф.,Герасимова Т.Путь к успеху. –
М.:ВШКА. – 2001.
4..Вернадський В.И.Размышления
натуралиста.Пространство и время в неживой и живой природе. –М.:Наука. – 1975.
5.Вернадский В.И.Начало и вечность жизни. –
М.:Советская Россия. – 1989.
6.Коваль Б.Время и деньги. – М.:ЦАИ.- 1995.
7.Кондратьев Н.Д.Проблемы экономической динамики.
– М.:Экономика. – 1989.
8.Кузнецов П.Г.Смысл жизни
человечества.//Экономическая газета,№16.- 2000.
9.Ларуш
Л.Семь атак на цивилизацию. //Экономическая газета,№25. – 2000.
10.Ларуш Л.Торговля без валюты. //Экономическая
газета,№49. – 2000.
11.Манн А.Т.Жизнь во времени. – М. – 1997.
12.Маслов А.Экономика будущего или наука о том как быть
богатым.ч.1.Экономическая теория. – Омск. – 2000.
13.Нефедов А.М.Прощай,Фридман! //Экономическая
газета,№48. – 2000.
14.Никаноров С.П.Русский космизм. //Экономическая
газета,№4. – 2001.
15.Овсієнко В.Витоки української економічної
школи.//Освіта,№4-5.- 2001.
16.Писарев В.М.Феномены и парадоксы. //Экономическая
газета,№19.-2001.
17.Чижевский А.Л.Земное эхо солнечных бурь. –
М.:Мысль. – 1976.
18.Шабаров В.Н.От либерморства – к физэкономике
Кузнецова и Ларуша. //Экономическая газета,№1. – 2001.
